Дубівська територіальна громада

Протидія домашньому насильству над  дітьми

     Насильство – це дії, спрямовані проти волі людини. Але в ситуації насильства щодо дитини, її згода та воля  не є виправданням насильства. Внаслідок надмірної довіри, віку та необізнаності дитина часто стає жертвою різного виду насильства від дорослих. Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є домашнє насильство.

Правові засади протидії домашньому насильству регламентовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від  07.01.2018 року, в якому домашнє насильство – це діяння (дія чи  бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка не досягла 18 років та зазнала насильства у будь-якій формі, чи стала свідком такого насильства.

Дитина може бути постраждалою особою від домашнього насильства:

• Від матері (батька);
• Від діда чи баби, прадіда чи прабаби;
• Від вітчима (мачухи);
• Від рідних (двоюрідних) братів чи сестер;
• Від інших родичів: дядька (тітки), двоюрідного діда (баби) тощо;
• Від опікунів чи піклувальників, прийомних батьків, патронатних вихователів.

Розрізняють чотири форми жорстокого поводження до дитини:

     Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.

     Фізичне насильство - це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.

Сексуальне насильство або розбещення дітей та інцест - це будь-які сексуальні стосунки/взаємодія з дитиною, в яких дитина використовується дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб. До сексуального розбещення відносять також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли дитина цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб. Такий вид насильства може здійснюватись тим, кому дитина довіряє, включаючи батька, брата/сестру, далекого родича, друга, вчителя, старшого керівника або-будь якого піклувальника; будь-яка особа, наділена владою, повноваженнями і функцією контролю над дитиною.

Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Слід наголосити на тому, що зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням із боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично усіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА
      • До поліції за номером 102.

• До  служби у справах дітей.

• До психолога, соціального педагога, класного керівника.

• До близької людини.

• На телефони "Гарячих ліній":

БЕЗКОШТОВНІ "ГАРЯЧІ" ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

• Національна дитяча "ГАРЯЧА ЛІНІЯ" з питань запобігання насильству:

0-800-500-225 та 116-111(безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно). Тут можна отримати інформацію, куди звертатися дитині та консультацію психолога.

• Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації.

     Дубівське бюро правової допомоги знаходиться за адресою:

смт. Дубове, вул. Подольського, 1 , тел. 097-343-23-36.     

      За застосування щодо дитини чи неповнолітньої особи будь-якої з форм насильства настає адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Консультувала провідний юрист Дубівського бюро правової допомоги

Іванна Михалчич-Кравченко.