Дубівська територіальна громада

Сьогодні, 14 серпня, 88-річчя відзначає Микола Васильович Бігунець — заслужений лікар України, багаторічний головний лікар Дубівської лікарні, громадський діяч і людина, з ім’ям якої пов’язана ціла епоха розвитку медицини в Дубовому.

Його професійний шлях розпочався ще в юності. Після навчання у Хустському медичному училищі Микола Бігунець працював фельдшером, згодом здобув вищу медичну освіту в Чернівецькому медичному інституті. У 1969 році повернувся до рідного Дубового вже дипломованим лікарем і почав працювати терапевтом.

Невдовзі він очолив місцеву лікарню. Відтоді майже пів століття його життя було нерозривно пов’язане з розвитком медичного закладу.

Саме за роки його керівництва Дубівська лікарня активно розбудовувалася, зміцнювала матеріально-технічну базу, розширювала можливості для надання медичної допомоги. У Дубовому з’явилася сучасна на той час поліклініка, розвивався стаціонар, удосконалювалася робота швидкої допомоги, проводилася диспансеризація населення, активно підтримувався донорський рух.

Та робота головного лікаря ніколи не обмежувалася лише стінами медичного закладу. У часи великих паводків лікарня ставала одним із ключових місць допомоги людям: тут приймали потерпілих, надавали медичну допомогу, працювали над недопущенням поширення інфекційних захворювань.

Для самого Миколи Бігунця медицина завжди була не просто професією. Це була справа життя — щоденна відповідальність за людей, за колектив і за розвиток охорони здоров’я у рідному краї.

Паралельно він активно долучався до громадського життя. Упродовж багатьох років обирався депутатом місцевих рад, а у 1989 році став народним депутатом СРСР, представляючи Закарпаття та порушуючи питання розвитку медицини, соціального захисту й інфраструктури.

За багаторічну професійну діяльність Миколі Бігунцю присвоєно звання «Заслужений лікар України». Він також відзначений медаллю «За трудову доблесть» та іншими нагородами.

Проте за офіційними званнями й відзнаками стоїть значно більше — десятиліття роботи поруч із людьми. Для багатьох жителів Дубового і навколишніх сіл він залишився тим лікарем, до якого зверталися по допомогу, по пораду і якому довіряли найцінніше — здоров’я.

Сьогоднішнє Дубове значною мірою зберігає сліди тієї роботи, до якої Микола Васильович був безпосередньо причетний. А історію місцевої лікарні важко розповідати, не згадуючи його імені.

У день 88-річчя бажаємо Миколі Васильовичу міцного здоров’я, життєвих сил, спокою, родинного тепла та довголіття.

Нехай повага людей і вдячність багатьох поколінь пацієнтів залишаються найціннішим свідченням великої справи, якій було присвячено стільки років життя.